Національні програми по діабету

Головним досягненням IDF в 2006 році стало те.   що Резолюція ООН закликала держави всіх країн прийняти Національні програми по діабету.

Визнаючи загрозу,що становить епідемія діабету для всього людства, 20 грудня 2006 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла Резолюцію 61/25 про Всесвітній День Діабету, де закликає уряди всіх держав-членів ООН розвивати національні політики щодо профілактики та лікування діабету. Вперше уряди всіх країн визнали, що неінфекційне захворювання становить для світу не меншу загрозу, ніж СНІД чи туберкульоз.

За даними «Глобального звіту по діабету ВООЗ, 2016» діабет є причиною 1,5 мільйона смертей у 2012 році. Вищий за оптимальний рівень глюкози в крові був відповідальним за додаткові 2,2 мільйона випадків смерті від серцево-судинних захворювань, хронічних захворювань нирок, а також туберкульозу. В цілому у світі 3,7 мільйона смертей, пов’язаних з підвищеним рівнем глюкози в крові в 2012 році.

Поширеність цукрового діабету в Європі висока і швидко зростає протягом останніх десятьох років, в основному у зв’язку зі збільшенням надлишкової ваги і ожиріння, через нездорове харчування і відсутність фізичної активності. Близько 627 000 осіб у віці 20 – 79 років померло від діабету протягом 2015 року в Європі. Понад чверть (26,3%) цих смертей у віці до 60 років. За прогнозами ВООЗ, смертність від діабету зросте в два рази в період між 2005 і 2030 рр.

Україна не є винятком. За офіційними даними становище в Україні критичне: маємо 1, 38 млн. осіб з діабетом (плюс 5-7% щорічно) і поширеність 2,9% (01/01/2015); за оцінками експертів реальна цифра вища щонайменш вдвічі. Сьогодні в Україні спостерігається постійне зростання рівня смертності, і цукровий діабет робить значний внесок в цей процес. Пояснити таке становище лише економічною кризою неможливо. Аналіз демографічного та економічного розвитку України з огляду на крос-національну перспективу показує, що є десятки країн з меншим ВВП на душу населення, проте з більш позитивною ситуацією відносно смертності та тривалості життя людей з діабетом. Це зумовлено тим, що в цих країнах належну увагу приділяють своєчасній діагностиці діабету та моніторингу захворювання завдяки запровадженим Національним програмам «Цукровий діабет». Вісімдесят вісім відсотків країн світу (156 країн) повідомляють про наявність національної політики, програми або стратегії по діабету.

Виконання Комплексних програм «Цукровий діабет» 1999-2007 рр. та 2009-2013 рр. дозволило нашій країні досягти важливих результатів. Головним є гарантоване 100% забезпечення препаратами інсуліну інсулінозалежних людей – найбільш вразливої частини хворих на цукровий діабет. Вкрай виважений підхід до питань забезпечення препаратами інсуліну з метою недопущення соціальної напруги через недоступність інсуліну для кожного, хто його потребує, є єдиним правильним. Проте вирішення питання ефективної допомоги хворим на цукровий діабет більш комплексне, ніж забезпечення мінімальних вимог задля виживання. Під ефективною допомогою в усьому світі розуміють комплекс заходів, направлений на досягнення цільових показників лікування та , відповідно, зменшення тривалості і кількості випадків непрацездатності, зниження рівня смертності від проблем, пов’язаних із діабетом.

На виконання Резолюції ООН про діабет (2006) Міжнародна федерація діабету (IDF) розпочала роботу щоб активізувати розробку та імплементацію НДП в усіх країнах світу

Поділитися
  •   
  •   
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *